Пошук по сайту:  
Chapin Livestock Supplements Agrobusiness Administration  


Домашня
Резюме Роя Чейпіна
Праці
Раціони для свиней
Раціони для худоби
Харчування для людей
Управління в сільському господарстві

Перехід Росії до ринкової економіки. Вступ до заключної книги проекту Російсько-Американського Партнерства в навчанні агробізнесу "Про стратегію конкуренції"

КОМЕНТУВАННЯ РОСІЙСЬКОЇ РЕАЛЬНОСТІ у порівнянні з системою вільного підприємництва і ВАЖЛИВІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ для ЖИТТЄЗДАТНОЇ ЕКОНОМІКИ

Росія, за допомогою Заходу, зараз знаходиться у перехідному періоді; вона постійно зіштовхується з проблемами здійснюючи реформи спрямовані на перехід від централізованої командної економіки до ринкової економіки вільного підприємництва. Росія обрала здійснити цей перехід, після того як вона та інші країни з командними економіками побачили на досвіді капіталістичних країн, що створюється більше багатств, коли фактори виробництва (земля, робоча сила, капітал і управління) застосовуються у системі вільного підприємництва, ніж у централізованій командній економіці.

Великі зусилля з боку як росіян, так і людей із Заходу спрямовувались на полегшення цих ринкових реформ, але не кожен, хто задіяний у них правильно розуміє основи приватного підприємництва: чому воно спрацьовує так добре, коли ним правильно займатися, і чому воно здається повним безглуздям, коли ним займатися неправильно. Важливо, щоб уряд, учасники та споживачі знали основні поняття, і що потрібно, щоб мати ефективну ринкову економіку. Тому для встановлення життєстійкої економічної системи вільного підприємництва потрібно навчати населення принципам системи вільного підприємництва.

Трьома китами системи вільного підприємництва є: 1. приватна власність, 2. конкуренція і 3. ціни встановлюються у відкритому конкурентному ринковому середовищі. Національний інтерес у досягненні максимально високого рівня життя громадян досягається людьми що працюють заради своїх егоїстичних інтересів у ринковій економіці. Адам Сміт назвав це "невидимою рукою ринку" - люди працюють у конкурентному ринковому середовищі з метою заробити прибуток і ненавмисне приносять користь суспільству, і це визначає 1. що виробляється, 2. скільки виробляється, 3. хто отримує продукцію і 4. по якій ціні.

Щоб система вільного ринку могла ефективно працювати, повинні існувати правила згідно, котрих учасники "грають", і добре, якщо гравці та населення керуються етикою.

В Америці ми сприймаємо багато, якщо не все, із вищесказаного як очевидне, і американці (як і решта жителів Заходу) часто кажуть: "Хіба не всі це знають?" Попрацювавши в Росії стає очевидним, що "не всі це знають" і тим більше не всі це практикують. Щоб допомогти росіянам здійснити перехід до ринкової економіки вони, студенти, і ми, вчителі, повинні розуміти: 1. Де Росія є зараз? 2. Куди Росія хоче йти? 3. Як туди дістатися? і 4. Як ми можемо допомогти?

Тому давайте оцінимо Росію згідно наведених вище критеріїв, для встановлення та отримання користі від вільної ринкової економіки. На-жаль, багато з того, що пропагує Захід про вільну ринкову систему, не сприймається більшістью росіян. Особливо, наші західні цілі можуть не співпадати з російськими, а наші методи досягнення створення національного багатства можуть не подобатися росіянам. Давайте це розглянемо.

ВАЖЛИВО, ЩОБ ПРИБУТОК БУВ МЕТОЮ І ДАВАВ МОТИВАЦІЮ

Вільна ринкова економіка керується бажанням отримати прибуток, а для поколінь росіян "прибуток" було непристойним словом. На семінарах нашого Російсько-Американського Партнерства з навчання агробізнесу були люди, котрі казали, що вивчаючи прийняття фінансових рішень вони не можуть розглядати прибуток як благородну мету, тому що слово "прибуток" було лайливим, що ображає державу і їх, а в минулому навіть натяк на нього міг накликати на вас купу проблем.

Раніше людині нікого не дозволялося наймати (окрім хатніх робітників), і злочином було продавати щось дорожче, ніж за це заплатили. Тому неможливо було заробити вищий рівень життя, якщо не вдаватися до злочинів чи корупції. Не дивно, що поняття прибутку всюди зневажали. Якщо ви були багатшим, ніж ваш ближній, це викликало підозри, звідки у вас все. Було шкідливо для здоров'я мати вищий рівень життя, ніж ваш ближній, оскільки це наражало на небезпеку ваше життя і майно. Я чув, як приватні фермери у Росії розповідали про те, як їх ближні колгоспники підпалювали урожаї та будинки приватних фермерів, оскільки колгоспники вважали, що аморально йти з колгоспу та працювати одному для власної вигоди.

Тому, намагаючись допомогти Росії розвинути вільну ринкову економіку, нам потрібно виправдати, чому погоня за прибутком корисна та бажана національна мета, коли існує бажання підвищити рівень життя громадян. Простіше кажучи, прибуток це як ви ведете облік того, хто найефективніше застосовує обмежені фактори виробництва, для того, щоб задовольнити потреби споживачів. Прибутки дозволяють тим, хто успішний, отримати винагороду і, якщо вони так вирішать, вони можуть знову інвестувати прибуток в те, чим займаються так, щоб досягнути ефективного застосування навіть більшої кількості ресурсів. Успішним бізнесменам потрібно ставити пам'ятники, а не закидувати їх камінням.

Якщо ж навпаки продовжувати працювати у збиток - це може в кінці кінців призвести до банкрутства. Такі неефективні керівники та їх підприємства будуть відсторонені від споживання факторів виробництва, котрі перейдуть до ефективніших керівників, і тим самим підвищиться рівень життя населення.

У 1994 році один студент у Самарі задав мені основне питання: "Як змусити людей зробити те, що ви хочете?" Я відповів: "Дайте їм мотивацію прибутком через приватну власність у вільній ринковій системі". Коли немає мотивації прибутком, ресурси звичайно неефективно застосовуються, і тому не досягається максимального створення багатства. Було переконливо продемонстровано, що командна економіка, де хтось, хто має владу застосовує ресурси на свій розгляд, не може конкурувати в ефективності виробництва з вільною ринковою системою, орієнтованою на прибуток. Росія переконалась у цьому за сім десятиліть експериментів з командною економікою. Проведення цього експерименту та вивчення цього уроку мало катастрофічні наслідки не тільки в економічному плані.

Оскільки за часів Радянського Союзу Росія не визнала банкрутства, знадобилося щоб збанкрутував увесь СРСР, перш ніж вона зрозуміла, що необхідно здійснити перехід до ринкової економіки та дозволити неефективним підприємствам бути заміщеними ефективними. Зараз у Росії розвиваються закони про банкрутство, й однією з головних тем у школах керівників є "Управління під час кризи" або "Управління під час змін". Росії потрібно прискорити перерозподіл факторів виробництва та керувати ними ефективніше, щоб підвищити свій рівень життя.

Росія очікує, щоб до неї привезли з Заходу успішну в виробництві багатств ринкову економіку. Росія також потребує і просить грошей необхідних, щоб полегшити цей перехід. Не тільки російським менеджерам потрібна ця технологія вільного підприємництва. Також вона потрібна лідерам уряду й усьому населенню. Перехід до ринкової економіки не такий легкий як здається.

ДОБРА ЕТИКА ДУЖЕ ВАЖЛИВА!

Крім того, що росіянам потрібно змінювати своє відношення, щоб прийняти мотивацію прибутком, їм також потрібно навчитися етиці. Ринкова економіка спрацьовує ефективніше всього для створення багатств, коли гравці дотримуються етичних норм. Використання фрази "етична командна економіка" здається оксимороном, особливо в Росії, оскільки по своїй природі командна економіка заохочує корупцію, спеціальні інтереси із спеціальними послугами, мафію і тому подібне, що разом знижує здатність країни створювати багатства.

Активна політика Комуністичної Партії спрямована на викорінення релігії завдала нищівного удару по вивченні етики в Росії. Ленін називав релігію: "Опіумом для народу". Без релігії вчення етики порушене від початку і до кінця. У той час як більшість людей у Росії здаються чесними та порядними, все ще занадто багато таких, котрі не дозволяють суспільству по-справжньому функціонувати. Коли я запитав приватного фермера, чи немає у нього проблем з розкраданням його власності, він відповів: "Якщо ти не крадеш - ти не росіянин!" Це, звичайно ж, було перебільшенням, але покращення етики - завдання, котре Росія повинна вирішити.

На жаль, ринкова економіка також не зуміла сильно вдосконалити свою етику, хоча я чув, як росіяни кажуть: "Люди не крадуть у себе, отже в ринкової економіки менше проблем, ніж у командної економіки. Приємно бачити, як деякі з церков, котрі були знищені Леніном і Сталіном, сьогодні відбудовуються, і релігія стає все важливішою в житті Росії.

ТРИ КИТИ СИСТЕМИ ВІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

А тепер давайте розглянемо три кити вільної ринкової системи та порівняємо ці три кити з сьогоднішньою російською реальністю. Для росіян характерний дух "колективізму", котрий не приймає і часто відкидує таку концепцію приватної власності, яку ми знаємо її на Заході. Розмовляючи про сільське господарство, створюється враження, що мало людей хочуть одні господарювати, оскільки тоді потрібно працювати дуже важко, немає вихідних, якщо людина захворіє, то нікому її замінити; хто хоче жити один, мати стільки відповідальності, йти на такий ризик? В це вірять і цьому навчають професори економіки та упрвління сільським господарством, а також керівники колгоспів і деякі члени уряду. Поняття приватного фермерства, таке яке воно є в США - чуже для більшості росіян.

Сам Ленін розумів необхідність приватної власності для приватних фермерів і зробив крок, щоб дозволити це в його Новому Економічному Плані (НЕП), кажучи, що неправильно намагатися колективізувати селян, але коли Сталін прийшов до влади, він саме це й зробив - колективізував російські ферми у величезні господарства, котрими вони пробували керувати (безуспішно) як фабриками. Російське сільське господарство так і не відновилося. Сільське господарство - один із найскладніших видів промисловості для колективізації та упрвління центральним плануванням. У результаті цього, після десятилітть і поколінь колгоспів з низькими результатами, існує величезний потенціал збільшити продуктивність російського сільського господарства шляхом приватизації. Цей потенціал - частково пояснює, чому західні "добрі люди" прагнуть працювати в Росії.

Але як перевести цілий сільськогосподарський сектор на ринкову економіку з 1. приватною власністю, 2. конкуренцією та 3. ринковим встановленням цін? Це тема для цілої книги/книг, і ми не будемо цього тут обговорювати. Цим займаються різні західні програми гуманітарної допомоги.

Зараз Росія знову очікує поганого урожаю зернових, а російське сільське господарство в економічному хаосі. Приватизовані різними західними програмами російські сільськогосподарські підприємства отримують підбадьорливі результати підвищеного виробництва, ефективності та прибутковості. Це небезпечний перехід, оскільки 90% господарювання все ще виконується колективно, і будь-яке додаткове порушення російської сільськогосподарської продуктивності під час переходу до ринкової економіки могло б виявитися катастрофічним для харчових запасів Росії, а також економічної та політичної стабільності в країні.

КИТ №1. ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ

Приватна власність дає людям мотивацію працювати старанно та розумно. Як вже раніше згадувалося, якщо немає приватної власності, виникають сприятливі умови для корупції, мафії, злочинів тощо, що знижує національне виробництво багатств. (Щоб прочитати більше коментарів автора про російську реальність і неефективність колгоспів, будь-ласка, дивіться мій звіт і коментарі на 29 сторінок, котрий я написав після того як відвідав колгосп на північному-сході від Москви в жовтні 1996 року).

Одна із постійних турбот керівників акціонерних компаній (колишніх колгоспів) - як мотивувати своїх робітників. Ніщо не може це зробити краще, ніж приватна власність. Вони це бачать, але не часто це визнають. Як ще можна пояснити високу продуктивність приватних ділянок землі, таких як дачі, де непропорційно високий рівень продуктивності у порівнянні з кількістю землі? Коли керівників акціонерних компаній запитували, чи закликали вони своїх робітників мати свої приватні городи, ті відповідали, що ні, бо тоді робітники були більше зацікавлені у своїх власних господарствах, ніж у колгоспних. Росія втрачає багато продуктивності через те, що в робітників немає мотивації працювати наполегливо та розумно, і прагнути збільшити свою продуктивність. Тільки приватна власність на фактори виробництва, включаючи власність на землю, може дати таку мотивацію. Без приватної власності процвітають численні негативні види людської діяльності: корупція, злочини, алкоголізм та ледарство.

КИТ №2. КОНКУРЕНЦІЯ

Другим китом системи вільного підприємництва є конкуренція. Монополії та олігархії, з їх відсутністю конкуренції не можуть забезпечувати правильні мотивації для бізнесу, щоб удосконалити задоволення потреб споживачів, і тому розподіл факторів виробництва не такий ефективний, як тоді, коли є конкуренція, через що падає рівень життя населення.

Однією з головних відмінностей у ефективностях командної економіки та ринкової економіки є те, що у першій із них головним завданням людей задіяних у виробництві є задоволення їх начальників з центрального планування, а задоволення споживачів - другорядне. У ринковій економіці, в успішно керованому бізнесі всі від власника й керівників та до найманих робітників зацікавлені у тому, щоб задовольняти потреби споживачів краще, ніж конкуренти. У системі вільного ринку клієнт - король.

Звичайно, коли ви вивчаєте конкуренцію, наголос робиться на те, як фірма, що спеціалізується у якійсь галузі може бути конкурентнішою, ніж усі інші, і таким чином збільшити свою частку ринку й прибутковість; але якщо розглядати її з точки зору національних інтересів, вивчення конкуренції - це вивчення того, як земля, робоча сила та капітал можуть ефективно застосовуватися, щоб покращити створення багатств.

Головна мета цього розділу про конкуренцію - обговорити стратегію конкуренції та взнати, як отримати конкурентні переваги. Багато з представленого матеріалу взято з текстів Майкла Портера. Перед тим як ми продовжимо цей урок та обговорення заголовків, давайте поглянемо на російську реальність, оскільки вона має вплив на конкуренцію та багатство покоління.

Історично в СРСР, держава володіла майже всім, і в результаті цього був тільки один постачальник сировини для промисловості та один покупець на ринку, щоб купувати продукцію. Оскільки постачальник, виробник та ринок належали та котролювалися однією одиницею - державою - із системою квот тощо, конкуренції майже або зовсім не було, а ефективність системи була жахливо низькою. У споживача не було вибору ні постачальників, ні ринків.

За останнє десятиліття в Росії, система державної власності збанкрутувала, і численні вибори не збільшилися відповідно, отже приватні фермери (і акціонерні компанії, котрими здебільшого керують як колишніми колгоспами) не мають вибору постачальників, і тому вони отримують все по вищих цінах, ніж світові, а якість звичайно нижча. Що також важливо, сільськогосподарський виробник був залишений з тим самим єдиним покупцем (як, наприклад, млином), котрий тепер називається акціонерною компанією, і котрий платить фермеру за отриманий урожай набагато менше, ніж в усьому світі, до того ж оплата затримується на декілька місяців. Ця цінова диспропорція між вкладом та продукцією тільки погіршується, поки російське сільське господарство в таких злиднях. Давати виробнику більше вибору між постачальниками й ринками збуту - завдання конкуренції, і Росії потрібно набагато більше її. Без конкуренції вся інфраструктура країни, і особливо її діловий сектор, працюють нижче західних стандартів, що робить неможливим для Росії ефективно конкурувати своєю продукцією на світовому ринку.

По природних ресурсах Росія найбільша та найбагатша країна в світі, але умови життя її людей не відображають цього природного багатства, тому що економікою неправильно керують. Можна подумати, що більші природні ресурси повинні були б забезпечити високий рівень життя для країни, котра їх має. Історія показує, що насправді це не так. Вивчення майже 100 економік що розвиваються показує, що більші природні багатства країни часто негативно співвідносяться з високим рівнем життя населення. Більші природні багатства виявляються прокляттям, а не благословінням для країни. Такі країни як Японія, котрі бідні на природні ресурси, розвинули дуже високий рівень життя для своїх людей, тому що вони "створюють" багатства шляхом переробки природних ресурсів куплених у інших країн, у той час як країни багаті на природні ресурси, такі як Росія, продають свої ресурси іншим країнам і дозволяють країні-покупцю переробляти їх на товари, і тому Росія втрачає на цьому створення багатств шляхом переробки. Як результат, багато з росіян не мають високого рівня життя, а багато взагалі приречені жити у злиднях. Японія створює багатство. Росія добуває його та продає. Так не повинно бути. Покращене управління та правильно функціонуюча система вільного підприємництва у Росії може значно підвищити рівень життя росіян.

КИТ №3. РИНОК ВСТАНОВЛЮЄ ЦІНИ

Третій кит системи вільного підприємництва - щоб ціни встановлювалися ринком, а не центральним плануванням. У минулому, в середовищі командної економіки, завжди був ринок для того, що вироблялося, оскільки держава купувала це, але завжди був або надлишок, або дефіцит більшості продуктів. Без встановлення ринком цін, завжди було занадто багато або занадто мало товарів, а якість часто була нижчою від світових стандартів. Робота на основі квот, а не мотивації прибутком не стимулювала ні якості, ні ефективності, і королем ставав центральний планувальник, а не споживач.

Сьогодні Росія зіштовхнулася з "хижацьким" капіталізмом або "бандитським" капіталізмом, котрий практикується "Новими Росіянами". [Перед тим, як ми на Заході станемо занадто самовдоволеними, потрібно пригадати, що багато з економічного розвитку в США теж не було таким вже чесно конкурентним, а термін "Розбійницькі Барони" по відношенню до багатоьох видатних промисловців та їх нащадків, все ще звичний в американській мові.] Російська держава, у намаганнях приватизації, дозволила продаж великих державних активів по цінах значно нижчих від ринкових членам організацій (таким як великі банки), у котрих є зв'язки в уряді. В багатьох сферах виникли олігархії та монополії. Процвітають мафія, злочинність та корупція. Те, що в Росії називають капіталізмом, зовсім схоже на західний капіталізм, і багато росіян протистоять йому, жалкуючи про "старі добрі дні".

Карл Маркс сказав, що капіталізм знищить сам себе, і так воно, можливо, і сталося б, якби капіталісти самі не створили правила, такі як антитрестівське законодавство, щоб зберегти конкурентоздатність капіталізму, і таким чином підтримувати добру роботу генератора створення багатств вільної ринкової економіки. Росії потрібно найбільше уваги звертати на макроекономічну політику, свою банківську систему, свою законодавчу систему, свої закони відносно бізнесу, удосконалити демократію - понижуючи майже царську владу уряду та визначаючи яку роль уряд повинен відігравати в економіці. Я вважаю, що менша в цілому краща, ніж більша.

У Росії повинно бути більше політичної та економічної стабільності, щоб стимулювати притік іноземного капіталу та інвестування у Росію двадцяти п'яти мільярдів американських долларів, котрі, як відомо, росіяни зберігають у своїх матрацах, тому що вони бояться вкласти їх у банк (де б вони могли накопичуватися та інвестуватися в економіку). Росіяни, котрі мають фінанси, бояться вкладати свої заощадження у свою власну країну.

Автор би запропонував, щоб держава володіла меншою кількістю факторів виробництва та видавала закони сприятливі для підприємницької діяльності, і щоб ці закони сильно та чесно втілювалися у життя. Це б заохочувало приватні підприємства конкурувати, та дозволяло б цінам встановлюватися на ринку, що давало б більше вибору покупцям. Це дозволило б приватному сектору створювати багатство. Приватний сектор міг би тоді фінансувати державу платячи податки, а державі не довелося б добувати гроші займаючись бізнесом. Є позитивні знаки, що ці речі покращуються в Росії, але на це піде багато часу.

На завершення, коли аналізуєте елементи системи вільного ринку та порівнюєте їх із тим, що зараз є у Росії, легше зрозуміти проблеми, з котрими зіштовхнулася Росія, намагаючись здійснити перехід до ринкової економіки. Навіть сьогодні, після майже десяти років реформ, ще не всюди приймають мотивацію прибутком, етика недостатня, держава володіє занадто багатьма факторами виробництва і тому має занадто багато контролю над застосуванням ресурсів, мало конкуренції між постачальниками та покупцями, ціни не завжди встановлюються ринком і процвітають злочинність, корупція та мафія.

В минулому державі належало фактично все: держава встановлювала ціни, конкуренції майже або зовсім не було, виконати квоту було важливіше ефективності та якості виробництва, а на роботу заради прибутку та етику взагалі не звертали уваги. Зміни всього цього - великий виклик і Росії для цього знадобляться покоління, але ви можете бачити, як відбуваються переміни.

Тепер, коли ми дізналися все це, давайте розглянемо конкретно нашу тему стратегіії конкуренції, котра є важливою частиною сфери маркетингу. Давайте подивимося, як отримати конкурентну перевагу, і чому конкуренція важлива для країни (і світу), щоб отримати правильно функціонуючу створюючу багатства систему вільного ринку. Ми повинні пам'ятати, що бажання клієнта звичайно більші, ніж можливості його та його країни задовольнити їх, і тому ефективне застосування факторів виробництва важливе, щоб максимально покращити рівень життя нації.

Дається бібліографічне джерело матеріалу на цю тему. Майкл Портер із Гарварду - головний гуру з інформації по конкурентній стратегії з точки зору промисловості та індивідуального конкурента. Я додав інші перспективи як показано у першому заголовку і як сказано у вищенаведеній розповіді, і використовував сільськогосподарські приклади і, де можливо, російські приклади. Читання російських газет постійно буде відкривати приклади для викладання цього матеріалу.

ЗАГОЛОВКИ

Перший заголовок - Навіщо вивчати стратегію конкуренції? - показує цілі вивчення стратегії конкуренції. Зверніть увагу на представлені широкі аспекти, котрі допомагають учню взнати про вільну ринкову економіку і таким чином прийняти її як здатну забезпечити вищий рівень життя у порівнянні з командною економікою. Важливо, щоб учні зрозуміли порівняльні економічні системи, щоб приймати продумані рішення щодо того, яку економічну систему вони обирають для своєї країни. Якщо вони не переконані, що вільна ринкова система це та, котру варто обрати, тоді багато з того, чому навчали на семінарах нашого Російсько-Американського партнерства з навчання агробізнесу відносно прийняття хороших фінансових рішень з метою максимально збільшити прибуток та потреби приготування бізнес-планів - втратить своє значення.

Заголовок-2 - Функції Бізнесу, котрі потрібно враховувати у стратегії конкуренції, що розвивається - розглядає різні функції, котрі виконує бізнес і котрі потрібно враховувати у стратегії конкуренції, що розвивається. Я впорядкував функції, щоб показати логічну прогресію від початку бізнесу та до задоволення клієнта товаром або послугою. Цей підхід системного аналізу допомагає розбити різні функції бізнесу так, щоб кожну можна було вивчити, та побачити як можна вдосконалити задоволення клієнта, фокусуючись на тому, як зменшити вартість виробництва та/або збільшити диференціацію продукту. Розуміння цього важливе пізніше, коли ми будемо розглядати використання цінностей послідовності щоб покращити конкурентоздатність. Будь-ласка, пам'ятайте, що стати більш конкурентоздатним означає задовольняти споживача краще, ніж конкуренти, і таким чином споживач виграє маючи вищий рівень життя.

Заголовок-3 - Роздуми при складанні стратегії конкуренції - показує фактори, котрі потрібно розглянути при складанні стратегії конкуренції. Сюди входить аналіз ССМЗ (сили, слабкості, можливості та загрози) і розгляд зовнішніх та внутрішніх факторів компанії. Учень краще все зрозуміє, якщо обговорювати конкретну компанію або промисловість. Може бути корисним відділяти те, що можна контролювати менеджментом і те, що знаходиться поза контролем менеджменту.

Заголовок-4 - Етапи життєвого циклу підприємства або промисловості - розглядає різні етапи життєвого циклу підприємства (або цілої промисловості). Інструктор може навести російські приклади, такі як кіоски - стали дуже популярними декілька років тому, але тепер їх замінюють супермаркети. Попросіть студентів знайти інші приклади. Запитуйте про конкретні промисловості та просіть розміщувати їх на цій діаграмі життєвого циклу.

Заголовок-5 - Бар'єри входу і виходу та прибутковість - показують вплив входу та/або виходу промисловості на прибутковість у цій промисловості. Вкажіть, як це впливає на легкість перерозподілу ресурсів. Наведіть приклади, такі як порівняння бар'єрів входу та виходу (легкість проникнення у бізнес) продажу сигарет біля метро (легко увійти та вийти), відгодвлю свиней у простих умовах та складні пристрої необхідні для виробництва автомобілів (важко увійти та вийти). Говоріть про вплив, котрий має держава своїми законами та політикою на вхід і вихід із бізнесу (попередження робітників про закриття заводу тощо) і як це впливає на конкуренцію та перерозподіл факторів виробництва.

До бар'єрів входу, котрі можна обговорити, відносяться переваги великих економічних об'єктів, диференціація продукту, необхідний об'єм капіталу, вартість для клієнта переключитися на ваш продукт, доступ до каналів розподілення, право на технологію, доступ до сировини, участь держави (ліцензії, стандарти оточуючого середовища, міркування здоров'я, субсидії), вивчення, сприятливе розміщення, очікувані дії конкурентів у відповідь тощо.

До бар'єрів входу та виходу, котрі потрібно розглянути, відносяться альтернативні застосування або зберігання цінності конкретного активу, трудові угоди, стратегічні взаємовідносини, емоційні бар'єри керівництва, урядові та соціальні обмеження тощо.

Заголовок-6 - Стратегічна перевага - чотири узагальнених стратегії - показує узагальнені підходи до конкуренції, котрі полягають у: 1. виробляти якомога дешевше, 2. диференціації продукту, 3. концентрації та 4. найкращій вартості. Говоріть про різні конкурентні підходи в одних і тих же галузях промисловості, таких як техніка конкуренції готелів і мотелів, котра закликає або до економії або до надлишку. Обидва підходи можуть бути вигідними, але вони призначені для клієнтів з різними купівельними спроможностями.

Переконайтеся, що учні розуміють значення диференціації. Вкажіть, що вартість виробництва продукту повинна зменшуватися, поки це не шкодить диференціації, а диференціація повинна виконуватися, поки вона не збільшує вартості. Після цих пунктів керівництво повинне прийняти рішення, який тип клієнтів воно намагається привернути: найдешевших покупців, або клієнтів, котрі хочуть виділені вироби. Наведіть приклади галузі з виробництва аспірину, де Bayer Aspirin виділив свій продукт у свідомостях покупців, хоча будь-який аспірин це одне і теж. Різні ціни та якість корму для собак гарний приклад різних узагальнених підходів до конкуренції: ціна, диференціація, концентрація, найкраща вартість.

Заголовок-7 - П'ять сил конкуренції, котрі визначають прибутковість промисловості - поєднують всі поняття поперердніх заголовків, щоб розглянути п'ять сил конкуренції, котрі працюють разом, щоб визначити прибутковість галузі та конкретного підприємства у рамках цієї галузі. Це дозволяє інструктору справді дивитися на наслідки та переваги конкуренції у порівнянні з тим, коли в промисловості немає конкуренції. Ви можете показати, що трапляється, коли держава володіє усім, включаючи постачальника (наприклад, зерна), установку для виробництва (наприклад, кормовий млин) і є покупцем (наприклад, володіє молочною фермою) і як це зменшує конкуренцію і тим самим зводить нанівець ефективне управління. Така ситуація була в СРСР у багатьох галузях, й уся країна розорилася.

Цей заголовок допомагає багато пояснити, чому центрально-планова економіка в державній власності погано конкурує, не ефективна, тому клієнтів погано обслуговують, і населення має нижчий рівень життя, у той час як конкуренція в ринковому середовищі дозволяє процвітати.

Прикладом того, як продукт замінник знищив галузь промисловості, може бути заміна шнура з коноплі пластиковим шнуром, тим самим витісняючи з бізнесу виробників шнурів із коноплі. Прикладом того, як покупці входять у промисловість, може послужити, коли молочні фермери змішують корми вдома замість того, щоб купувати готові корми у виробника. Прикладом потенційних конкурентів, що вступають у бізнес може бути Макдональдс проти Російського Бістро, або Пепсі проти Кока Коли у Росії. Силу постачальників можна продемонструвати, розповідаючи про Intel - лідируючого виробника комп'ютерних чіпів, і вплив, котрий є в Intel на комп'ютерну галузь. Викладач повинен вказати, як у заголовку-7 розглядається загальна прибутковість промисловості, і запитувати хто в цій промисловості заробляє найбільше прибутку на основі відносної сили та слабкості постачальників, конкурентів і покупців та визнає загрозу або можливість нових замінників.

Цей заголовок (-7) справді викликає велику дискусію про динамічну роботу та сприятливі результати орієнтованої на ринок, конкурентоздатної, у приватній власності економіки проти статичних, малоефективних галузей, котрі знаходяться у державній власності центрально-планової економіки. Якщо учні можуть зрозуміти поняття цього заголовку, вони значно наблизяться до розуміння принципів роботи ринкової економіки. Не підганяйте їх. Росіяни не виростають із знанням цих концепцій. Насправді, багато жителів Заходу тех їх не розуміють правильно. Низько-продуктивні командні економіки дивляться на ринкові економіки, щоб за їх прикладом налагодити систему приватного підприємництва.

У заголовку-8 показане те, що називається "Ланцюжком цінностей". У ньому функції бізнесу із заголовку 2 розділяються на 1. допоміжну і 2. основну діяльність. Кожну функцію можна далі ділити, наприклад, на маркетинг, рекламу (радіо, телебачення, білборди, розсилання поштою тощо) прямі або непрямі продажі тощо. Це дозволяє керівнику зайняти підхід системного аналізу та розглядати окремо кожну функцію бізнесу та постійно задавати питання: як я можу знизити витрати і як я можу диференціювати товари або послуги, щоб обслуговувати клієнта краще та конкурентніше, ніж мої конкуренти?

Підкресліть, що керівник повинен дивитися на ланцюжки цінності постачальників і покупців та шукати, чи немає співпадання функцій, котрі, якщо їх забрати, збільшили б конкуренцію, якщо б або постачальник, або покупець робили менше або більше, ніж те, що вони зараз роблять, готуючи товар або послугу. Наприклад, постачальник картоплі повинен нарізати її та запаковувати для приготування картоплі фрі у фаст фудах, замість того, щоб це робив сам ресторан. Можливо, для збільшення прибутковості, ви будете користуватися послугами фірми по доставці, щоб розвозити ваші продукти, замість того, щоб самим керувати купою вантажівок. Дивіться на все, що ви, ваші постачальники та клієнти робите, щоб оцінити, чи можна зробити зміни, щоб понизити витрати та/або виділити продукт, щоб стати більш конкурентоздатним у задоволенні потреб споживачів.

Хороший навчальний метод, це щоб кожний учень (або група учнів) взяли окрему компанію, а тоді на двох аркушах паперу перечислили, як вони можуть 1. понизити витрати та 2. виділити продукт. Це справді може змусити текти їх підприємницькі творчі соки. Я бачив, як оживали зайняття від таких вправ, особливо у керівників, котрі можуть аналізувати свій власний бізнес і знайти способи як стати більш конкурентоздатними. Професори звичайно не захоплюються так сильно як керівники. Можливо, різниця полягає в мотивації прибутком, котра впливає на те, що одна група захоплюється більше, ніж інша.

Викладач повинен намагатися стимулювати підприємницьке мислення серед учнів, і передавати яка користь буде для рівня життя у країні, коли керівництво зможе удосконалити задоволення споживачів шляхом пониження витрат і покращення товарів чи послуг. Конкуренція стимулює все це.

Учень може захотіти бути бізнес аналітиком замість того, щоб самому вступати в боротьбу конкуренції. Вивчення стратегії конкуренції та розгляд переваг конкуренції дозволяє оцінювати різні компанії та вирішувати в котрі вкладати інвестиції, як робити покращення тощо. Розуміння цих понять і знання чого шукати, робить читання газет, прослуховування новин і спостерігання за конкретними підприємствами, галузями або цілою економічною системою набагато цікавішими.

Час зайнять, необхідний, щоб навчити цьому розділу буде відрізнятися в залежності від наведених прикладів і участі учнів у різних вправах, але я б запропонував, щоб хоч дві чи три години, без перерви, були присвячені навчанню цьому розділу про конкуренцію та систему вільного підприємництва. Більшого навчання можна досягнути, якщо стимулювати класні вправи і участь, а час виділений на них збільшити до чотирьох-п'яти годин або більше. Викладач повинен бути обізнаним із сучасними економічними подіями та використовувати сучасні приклади з агробізнесу, щоб підкреслювати важливі пункти.

Участь у зайняттях і вивчення прикладів значно полегшує вивчення стратегії конкуренції та розуміння того, як функціонує система вільного підприємництва, включаючи те, які характеристики необхідні, щоб мати життєздатну вільну ринкову економіку.

Хочеться сподіватися, що цей розділ про Стратегію Конкуренції допоможе учням досягнути цілей перечислених у першому заголовку (1).

Рой Чейпін, Доктор наук США у складанні раціонів

Домашня адреса: 11145 Chapin Lane, Amity, Oregon 97101 USA
Домашній телефон: 503-835-7317
Факс: 503-835-3333
E-mail: <roychapin@onlinemac.com>

 
© Roy Chapin, 2018
  Домашня  Пошук по сайту  Резюме  Праці Наверх