Пошук по сайту:  
Chapin Livestock Supplements Dairy Nutrition  


Домашня
Резюме Роя Чейпіна
Праці
Раціони для свиней
Раціони для худоби
Харчування для людей
Управління в сільському господарстві

Використання бурякової меляси для виробництва рідких кормів для жуйних. Складання, виготовлення, доставка та згодовування

ВІДКРИТТЯ

Розмовляючи з Андрієм Дмитрашом - директором збаражського цукрового заводу і провідною особою в тернопільській та українській цукровій промисловості, я взнав, що в Україні бурякова меляса використовується для перегонки спирту (також додається в корми для тварин), але не для виробництва рідких кормів для жуйних. Він зацікавився технологією виробництва рідких кормів як можливим додатковим ринком збуту бурякової меляси, оскільки не вся меляса використовується для виробництва спирту. Виробництво рідких кормів створило б новий продукт, котрий цукровий завод міг би продавати, і допомогло б забезпечити жуйних поживними речовинами, тим самим допомагаючи місцевому тваринництву.

При збаражському цукровому заводі є підприємство з виробництва кормів, з котрим ми могли б працювати. На всіх цукрових заводах буряковий жом і меляса - побічні продукти. Є сенс перетворювати бурякову мелясу в рідкі корми або продавати її тим, хто використає її для виробництва рідких кормів.

Містер Дмитраш виразив інтерес взнати більше про складання, виробництво, доставку та згодовування рідких кормів. Він хотів би поділитися цією інформацією з сімома цукровими заводами у Тернопільській області та іншими цукровими заводами в Україні. Це виглядає як чудова можливість перетворити побічний продукт (бурякову мелясу) у цінний продукт, котрий може постачати такі необхідні протеїн, енергію, вітаміни та мінерали для молочної і м'ясної худоби. Це могло б бути прибутковим для цукрового заводу, тих, хто вирощує цукровий буряк (оскільки це б збільшило цінність головного побічного продукту), виробників і продавців рідких кормів і, нарешті, споживачів, котрі годують жуйних.

ДЖЕРЕЛА та МОТИВИ

Рідкі корми для жуйних - дуже великий бізнес у США. Я не бачу причини, чому вони не можуть бути також великим бізнесом тут - в Україні. Це могла б бути велика зростаюча галузь сільськогосподарської тваринницької та кормової промисловості України, а користь була б для всіх людей і груп згаданих в останньому реченні попереднього абзацу.

Отож, що таке рідкі корми? Рідкі корми виготовляються з бурякової та тростинної меляси (а інколи й із цитрусової меляси) до котрої додають сечовину (як джерело не-протеїнового азоту), фосфорну кислоту, вітаміни та мінерали. Також можна використовувати й інші побічні продукти, такі як матеріал, котрий залишається після ферментації меляси, деревинна меляса, сульфонати лігнину (побічні продукти від переробки деревини на папір) та декілька інших поживних рідких побічних продуктів із різних виробничих процесів. У рідких побічних продуктів менша харчова цінність, ніж у тростинної та бурякової меляси. Ми розповімо більше про складання в наступній секції.

Рідкі корми добрі джерела (якість відрізняється в залежності від складу) протеїну, енергії, вітамінів і мінералів для жуйних (молочної та м'ясної худоби, овець і кіз). Їх не використовують для нежуйних (наприклад, свиней) тому що тварини з однокамерним шлунком не можуть використовувати не-протеїновий азот. Щоб зрозуміти рідкі корми, нам потрібно зрозуміти, як не-протеїновий азот перетворюється мікроорганізмами в засвоюваний протеїн у перших двох відділеннях досить складного шлунку жуйних. Сечовина - звичайне джерело не-протеїнового азоту, котрий використовується у кормах для жуйних. Сечовина - це форма, в котрій більшість тварин видаляють з організму надлишковий азот. Кури і, як не дивно, собаки далматинці виділяють сечову кислоту. Ви можете перевірити наскільки чистокровний ваш далматинець по тому, в якій формі він виділяє азот. Сечова кислота попередник сечовини в біохімічних реакціях у тварин. У птахів і далматинців немає цих біохімічних апаратів.

У першому та другому відділеннях шлунку жуйних (рубець і сітка), дві молекули аміаку (NH3) вивільняються з кожної молекули сечовини [(NH3)2CO]. Азот використовується мікроорганізмами рубця разом з вуглеводами (такими як цукор із меляси, крохмаль із зернових і целюлоза з фуражів) і мінералами (особливо сіркою) для виробництва мікробних протеїнів, котрі використовуються для росту мікробів.

Ці мікроорганізми рубця після цього переходять у третю камеру шлунку (книжку), де зі спожитої їжі видаляється надмірна рідина перед тим як вона піде в четверту камеру або справжній шлунок (сичух), де шлункові кислоти вбивають мікроби. Після цього спожита їжа рухається з сичуха в тонку кишку, де вона перетравлюється, і вивільнені поживні речовини (амінокислоти тощо) вбираються у кров; дуже схоже на те, як це відбувається в істот з однокамерним шлунком.

Жуйних можна розглядати як тварин, у котрих є справжній шлунок (сичух), котрому передують більші чани для ферментації (рубець і сітка, а книжка є дегідратором після ферментації), котрі дозволяють жуйним їсти целюлозу (клітковину) та не-протеїновий азот. Целюлоза, як і крохмаль, містить цукри, але в целюлози інші з'єднання (бета-зв'язки) між кожною молекулою цукру, котрі мікроорганізми рубцю можуть розбити, вивільняючи цукри для ферментації.

Істоти з однокамерним шлунком не можуть ламати бета-зв'язки, котрі з'єднують молекули цукру в целюлозі. В них є ензими, щоб ламати альфа-зв'язки, котрі з'єднують цукри в крохмаль, але вони не можуть використовувати целюлозу. Жуйні можуть використовувати і крохмаль і целюлозу. Ферментація у рубці також дозволяє жуйним синтезувати мікробний протеїн з не-протеїнового азоту, зменшуючи необхідність додавати в раціони для жуйних тільки справжній протеїн. Мікроби рубця також синтезують В-вітаміни, тому В-вітаміни не потрібно додавати в раціон для жуйних.

З точки зору поживності немає нічого чарівного у змішуванні меляси, сечовини, фосфорної кислоти, вітамінів і мінералів у рідкі корми у порівнянні зі згодовуванням їх поодинці в інший спосіб, але рідкі корми - зручний шлях подати жуйним поживні речовини: протеїн, енергію, вітаміни та мінерали. Молочна та м'ясна худоба звичайно отримує фураж у котрому не вистачає цих речовин. Тому зручність рідких кормів - великий плюс для них. Легкість постачання та поживна цінність рідких кормів у поєднанні з їх порівняно низькою вартістю, зробила їх популярними в Сполучених Штатах.

Рідкі корми можна давати жуйним поверх фуражу, змішуючи їх з іншими кормами, або давати їх окремо у спеціальних годівничках. Спеціальні годівнички для рідких кормів схожі на великі коробки розміром з великий стіл із пластмасовими колесами, встановленими у верхніх кутах годівнички, котрі досягають дна бака. Колеса обертаються на осі, котра підвішена до кришки годівнички. Коли тварина лиже ці колеса, густий рідкий корм виходить, і тварина може його споживати. Максимальне споживання рідких кормів повинне складати приблизно 1000 - 1500 грам на голову в день. Споживання можна регулювати, розробляючи рідкі корми так, щоб приблизно 1500 грам, але не більше споживалися довільно. Більше на цю тему буде написано пізніше, у розділі присвяченому розробці рідких кормів.

На завершення цього розділу: Використання бурякової і тростинної меляси у виробництві рідких кормів для жуйних - ефективне застосування побічного продукту цукрової промисловості, дає виробникам і дистриб'юторам новий продукт для продажу, і постачає жуйних значною кількістю поживних речовин у зручний і економний спосіб. Далі, давайте подивимось на розробку рідких кормів.

РОЗРОБКА РІДКИХ КОРМІВ

Рідкі корми, розроблені для самогодування (коли тварини можуть їсти стільки, скільки хочуть) звичайно містять 32 - 35% еквіваленту сирого протеїну, один процент фосфору і 33 - 35% цукру плюс вітаміни й мінерали. Суха речовина рідких кормів повинна складати 55 - 65%. Коли рідкі корми змішують з іншими кормами або виливають зверху на фураж - їх споживання визначається людиною, котра годує тварин - вони можуть містити 41 і більше процентів сирого протеїну. Рівень інших компонентів можна пристосовувати в залежності від потреб тварини в поживних речовинах, взявши до уваги вміст поживних елементів у інших згодовуваних кормах.

Сечовина (282-процентний еквівалент сирого протеїну, тому що мікроорганізми рубця виробляють з нього саме таку кількість мікробного протеїну) додається до рідких кормів, щоб збільшити рівень сирого протеїну понад рівень, котрий є в мелясі. Є границя, скільки можна згодовувати жуйним сечовини або не-протеїнового азоту, поки рівень не-протеїнового азоту не перевершить можливість мікроорганізмів рубця переробляти його на мікробний протеїн. Коли перевершується безпечний рівень аміаку в рубці, аміак (NH3) накопичується в рубці, звідти потрапляє в кров, піднімає рівень аміаку в крові та печінці і, в кінці кінців може вбити тварину нестачею кисню. Інтоксикація сечовиною (аміаком) може легко призвести до смерті тварини, тому потрібно цього уникати контролюючи кількість і спосіб згодовування сечовини.

Деякі з натуральних протеїнів спожиті з будь-якими компонентами, можуть у рубці розщеплюватися та вивільняти аміак. Носії протеїну відрізняються процентом сирого протеїну, котрий розпадається на аміак у рубці. Протеїни, котрі в рубці не перетворюються на аміак - переходять у кишечник, і їх називають "обхідними протеїнами". В більшості умов у високопродуктивних молочних корів приблизно 60% всього протеїну раціону повинні у рубці перетворюватися у аміак, щоб він був доступним для росту мікробів (мікроби рубця з'єднують аміак з вуглеводами та мінералами), а 40% спожитого протеїну переходить у тонку кишку без змін у вигляді природного протеїну.

У корми, котрі містять менше обхідних протеїнів (мало проходить через рубець цілими, і тому більше аміаку виділяється у рубець) - такі як пшеничні висівки - можна додавати менше сечовини. Наприклад, у соєвій макусі менше протеїну проходить цілими через рубець, ніж у бавовняній макусі. Тому, в раціони, що містять макуху бавовни можна додавати більше сечовини, ніж у раціони, що містять соєву макуху. Раціони жуйних потрібно розробляти враховуючи рівень розщеплюваних і нерозщеплюваних протеїнів у них.

Надлишок аміаку в рубці (і, таким чином надлишок його в крові та печінці) може викликати гостру інтоксикацію та смерть. Симптомами є піна з рота, подразнення у шлунку, котре проявляється у тому, що тварина намагається копнути себе ногами у живіт, розхитування та очевидні проблеми з диханням, коли тварина в кінці кінців падає на землю через розлад системи дихання. Щоб урятувати тварин, котрі отруїлися сечовиною, потрібно негайно почати лікувати їх. Одного разу в Центральній Мексиці, перебуваючи на молочній фермі, де сечовину додавали до силосу без належного дозування, я став свідком такого випадку, коли корова з'їла занадто багато сечовини і була на межі смерті. Ми промили рубець корови через шлунковий зонд оцтом, котрий знайшли на кухні (його було тільки півлітра, хоча хотілося б більше), і врятували тварину від певної смерті.

Ось як це відбувається. Оцет містить оцтову кислоту. Іони водню з оцтової кислоти розщеплюють і з'єднуються з аміаком (NH3) формуючи амоній (NH4+). Амоній не може як аміак пройти через стінки рубця в кров і печінку, тому ми ефективно зупинили рух аміаку до печінки, даючи печінці тварини час, щоб очистити надлишок аміаку з крові. Завдяки цьому корова змогла видужати. Через декілька хвилин вона вже почала подавати признаки життя, а через декілька годин встала і їла фураж. Вона повністю видужала. Нас (включаючи ветеринарів) вразило чудо здійснене кухонним оцтом. Це було практичне застосування знань з біохімії. Власник ферми закупив декілька пляшок оцту на випадок, якщо таке знову трапиться. Я впевнений, що відтоді він слідкує, щоб сечовину рівномірно розподіляли по силосу.

Змішувати і згодовувати рідкі корми потрібно дуже обережно, щоб не викликати в худоби отруєння сечовиною; особливо коли рідкі корми згодовуються додаванням у інші корми, і в тварини немає вибору їсти їх чи ні. Коли тварині згодовують окремо рідкі корми, то вона (за умови наявності інших кормів) їсть їх менше, якщо в них підвищений вміст сечовини. Коли в тварини необмежений доступ до рідких кормів, в неї завжди повинні бути й інші корми, оскільки коли голодна худоба немає іншого вибору, вона може переїсти рідких кормів і здохнути від отруєння аміаком.

Хоча й існує потенційна небезпека при годівлі рідкими кормами, я не хочу відлякувати людей від виробництва та згодовування їх. Я мав справу з розробкою, виробництвом, продажем та згодовуванням багатьох десятків тисяч тонн рідких кормів у Сполучених Штатах, і ніколи не зустрічався з проблемою отруєння сечовиною; але така можливість існує. Виробник і скотар повинні пам'ятати про небезпеку отруєння сечовиною і вживати необхідних заходів, щоб цього не допустити.

Потрібно знати декілька умов, котрі впливають на здоров'я худоби на пасовищі, щоб не плутати їх із проблемою отруєння сечовиною (аміаком). Сечовина може отруювати тварин, якщо рівень аміаку в рубці зростає й занадто багато аміаку потрапляє у кров. Це змінює рН крові й погіршує здатність крові переносити кисень до тканин. Тварина здихає від задухи.

Те, що інколи видається отруєнням сечовиною (аміаком), може насправді виявитися нітратним отруєнням. Рослини виробляють рослинний протеїн із азоту, при цьому нітрат - проміжний продукт. Коли рослини швидко ростуть, в їх тканинах може міститися високий рівень нітрату, котрий проходить процес перетворення у рослинний протеїн. Коли ріст рослини різко зупиняється (як під час холодної погоди чи засухи), в молодих рослин може залишитися надлишок нітрату, особливо у нижній частині рослини, тому що ріст зупинився перед тим, як була завершена трансформація нітрату в рослинний протеїн.

Якщо тварина з'їсть таку рослину, то в організмі нітрат може перетворитися у сіль азотної кислоти, і для тварини це закінчиться трагічно. Сіль азотної кислоти в крові змінює кількість електронів заліза в гемоглобіні, і кров більше не може переносити кисень до тканин. У результаті цього, тварина задихається, подібно до того, як це відбувається при отруєнні сечовиною (аміаком), але тут діють цілком інші механізми. Дуже легко сплутати отруєння нітратами та отруєння сечовиною.

При отруєнні нітратами, кров звичайно (але не завжди) стає шоколадно-коричневою через утворення метгемоглобіну, коли змінюються електрони заліза в гемоглобіні. Це можна виявити взявши аналіз крові та подивившись на її колір, або відправити в лабораторію для аналізів. Тканина, котра повинна була б бути червоною від нормальної крові, може також стати коричневою.

Для лікування нітратного отруєння потрібно впорснути у кров метилен синій. Це потрібно робити швидко, щоб урятувати тварину перед тим, як вона помре від задухи. Рідкі корми не викликають і не збільшують проблеми нітратного отруєння.

Головною метою повинно бути запобігання отруєнню нітратами, тому не дозволяйте худобі їсти швидкоростучий фураж, котрий раптово припинив рости, особливо нижню частину рослинного паростка, поки його не перевірили на вміст нітратів. Відомо, що кукурудзяний силос може викликати нітратне отруєння. Якщо існує така проблема, зрізайте кукурудзу приблизно за фут від землі, щоб зменшити вміст нітратів, і розбавляйте корми з високим вмістом нітратів кормами з меншим вмістом нітратів. Якщо нітрати викликають проблеми, потрібно згодовувати вітамін А, оскільки нітрати знищують його в організмі тварини.

Ще одна проблема зі здоров'ям під назвою трав'яна тетанія, може трапитися у худоби, котра пасеться на швидкоростучій траві, особливо ранньою весною. Через нестачу магнію в крові тварина втрачає контроль над своїми м'язами, і таким чином починається тетанія. Може здаватися, що з хворою твариною все добре, поки в неї не відбудеться стрес, як, наприклад, собака пробіжить по пасовиську, або їх кудись поженуть, і тоді вони можуть "сказитися", ганятися за рухомими об'єктами і, в кінці кінців, виснажитися та впасти.

Є декілька факторів у молодих швидкоростучих рослин на пасовиську ранньою весною, котрі стимулюють проблему трав'яної тетанії. Ці рослини звичайно містять багато нітратів і калію, особливо якщо вони сильно удобрені гноєм, і гірше всього - курячим послідом. Коли калій і нітрат з'єднуються з магнієм, особливо якщо в траві багато аконітної кислоти, вони утворюють нетравне з'єднання, і магній, котрого й так мало на пасовиську, зв'язаний у ньому й не доступний тварині.

Рідкі корми звичайно містять багато калію з меляси, котра є їх головним інгредієнтом. У них дуже мало магнію, тому якщо коровам не дають додатково магній - випадки трав'яної тетанії побільшають. Важко розчинити магній у рідких кормах, а коли його додали, довільне споживання рідких кормів може зменшитися, коли воно й так було низьким. (Коли худоба пасеться на молодому пасовиську, вона довільно споживає менше рідких кормів, ніж коли вони пасуться на більш спілих пасовиськах.

Лікування включає в себе дати чимшвидше тварині магній. Може допомогти те ж саме лікування, що й при молочній пропасниці, якщо розчин глюконату кальцію, котрий використовується при молочній пропасниці, містить магній (як правило містить) і суміш уводиться в кров. Піймання та ін'єкція цього розчину в кров, звичайно ж, завдають тварині стресу і можуть її вбити, якщо тетанія вже розвинулась.

Найкраще вирішення цієї проблеми - це профілактика. Додавання до кормів по 150 грамів оксиду магнію на голову в день на протязі місяця чи двох перед тим як худоба буде пастися на рослинах з недостатнім вмістом магнію (та занадто високим вмістом калію та нітрату) звичайно запобігає трав'яній тетанії. Оксид магнію несмачний, тому його потрібно змішувати з сіллю та, можливо, зерном, щоб обов'язково кожний день споживалося 150 грам MgO2. Потрібно контролювати його споживання, щоб споживалося достатньо магнію для запобігання трав'яній тетанії.

Випас тварин ранньою весною на пшеничних полях, як це звичайно робиться в США, може бути проблематичним через трав'яну тетанію, котра трапляється через вищенаведені причини. Також може статися отруєння нітратами. З мого власного досвіду роботи в Техасі та Оклагомі зі скотарями, котрі випасали худобу на полях після озимої пшениці, я знаю, що якщо удобрювати пшеничні пасовища добривами з високим вмістом магнію, кількість магнію в рослині зростає, і вірогідність трав'яної тетанії зменшується або взагалі зникає. Це вражає.

Довільне споживання рідких кормів в основному визначається рівнем цукру в кормах. Через менше споживання рідких кормів тварина отримує менше поживних речовин і, звичайно, падає продаж рідких кормів. Надмірне споживання стає дорогим для скотаря, і він може припинити їх купувати. Тому як для скотаря, так і для виробника дуже важливо розробляти рідкі корми для бажаного рівня споживання. Бізнес повинен керуватися попитом, тому як завжди завдання номер один - задовольнити клієнта.

При вмісті цукру (із меляси) у рідких кормах 33 - 35%, довільне щоденне споживання рідких кормів буде складати 500 - 1500 грамів у день. Це також трохи залежить від решти компонентів. Рідкі корми навіть при високому вмісті цукру, можуть бути менш смачними, якщо до них додати трохи сульфату амонію. Не рекомендується допускати споживання рідких кормів понад 1500 грамів, оскільки при цьому може бути спожито занадто багато сечовини, що, як ми вже говорили, може становити небезпеку для тварини.

Високе споживання рідких кормів може також принести занадто багато цукру в рубець. У той час як низькі рівні цукру стимулюють мікробну активність у рубці, забагато цукру може спричинити зміни в рН (виробляється більше кислоти). Зміни субстрату (цукру) разом із зменшенням рівня рН у рубці викличуть зміни у відносному співвідношенні різних типів мікробів у рубці, понижуючи функціонування рубця, включаючи травлення клітковини. Тварина може навіть здохнути від надмірної кількості молочної кислоти виробленої у рубці. Коли рН у рубці падає (воно повинно бути вищим 5,5, але не вище ніж 6,5 - 6,75) - створюються сприятливі умови для бактерій, що виробляють молочну кислоту, що навіть ще більше понижує рН рубця. Це може викликати розвиток у сітці мікроорганізмів, котрі виробляють згубний токсин, який викликає ентеротоксемію, що може вбити тварину.

Вміст сухої речовини в рідких кормах повинен бути понад 55% (обов'язково вище 50%), щоб запобігти бродінню цукрів у кормі та зацвітання кормів, від чого корми можуть стати непридатними. Баки годівничок для рідких кормів потрібно захищати, щоб у них не потрапляло занадто багато дощової води і не розчиняло їх до такої міри, що цукри почнуть бродити. Оскільки вода дешева, набагато дорожче виробляти рідкі корми з інгредієнтів з високим вмістом сухої речовини, ніж використовувати інгредієнти з нижчим вмістом сухої речовини. Ці мінімально-необхідні вимоги утримання сухої речовини обмежують використання деяких рідких інгредієнтів.

Бак із рідкими кормами, куди потрапила дощова вода, або корми котрого з самого початку містили мало сухої речовини, може почати бродити та змінити рН. Коли нові рідкі корми перекачуються у бак, вони можуть вступати в хімічну реакцію зі старим вмістом. Уся суміш може вкритися бульбашками і піниста рідина виливатися через верх годівниці. Для того, хто додає свіжі рідкі корми у бак, де залишаються старі, це може здатися досить моторошним і дивним. Добра розробка та утримання баку повинні запобігти таким проблемам.

Не слід залишати в баці маленьку кількість рідких кормів, оскільки площа поверхні на об'єм занадто велика, і будь-яке потрапляння дощової води може значно розбавити корми та викликати бродіння. В суху погоду якщо бак майже порожній - рідкі корми висохнуть швидше, знову ж таки через більшу площу поверхні у порівнянні з об'ємом. У такому випадку корми стануть такими густими, що тварина не зможе обертати колеса, щоб поступали корми, і не зможе їх їсти.

Добре, коли є декілька інгредієнтів рідких кормів із різними рівнями сухої речовини, цукру та протеїну, і на комп'ютері розробляти корми з бажаним вмістом цих речовин. Іноді можна використовувати кінцевий продукт бродіння цукрової меляси, щоб виробляти моно-натрій глютамат (використовується при приготуванні їжі, особливо у східних кухнях, та продається під маркою "Accent"). Це цукрова меляса, де більша частина цукру перебродила, і де концентруються мінерали. Її можна використовувати, щоб понизити рівень цукру при довільному споживанні рідких кормів, коли необхідно регулювати довільне споживання.

Для захисту споживача, вміст сухої речовини повинен вказуватися на етикетці корму разом із вмістом протеїну, кількістю протеїну з не-протеїнового азоту, фосфору, цукру, попелу, вітамінів А і D та інших поживних речовин, склад котрих виробник гарантує. Усі інгредієнти використані в розробці рідкого корму повинні бути перелічені на етикетці.

Звичайно додають достатньо фосфорної кислоти, щоб підняти рівень фосфору в рідких кормах до одного проценту. Фосфорна кислота - носій фосфору, котрий легко поглинається тваринами. Її отримують відділяючи кислотою фосфор від високофосфатних каменів. Фосфорна кислота - проміжний продукт у виробництві моно- та ди-кальцій фосфату, котрий отримують через реакцію фосфорної кислоти з вапняком (карбонатом кальцію).

Оскільки фтор вже є в фосфатному камінні і він отруйний для тварин, фосфорну кислоту, що використовується в рідких кормах потрібно від нього очищати. Виробники кормів повинні бути абсолютно упевнені, що вони купують кормові фосфати очищені від фтору. Очистка носіїв фосфору від фтору вимагає грошей (здається, це робиться нагріванням), тому кормові фосфати коштують дорожче, ніж фосфати для добрив. Виробник кормів повинен побороти спокусу купити дешевші фосфати призначені для добрив з високим вмістом фтору, щоб не завдати тваринам великої та невідворотної шкоди. Виробник кормів буде нести фінансову відповідальність.

Читачу може бути цікаво взнати про випадки отруєння фтором, котрі траплялися природним шляхом, коли тварини паслися недалеко від алюмінієвих заводів, котрі викидали фтор у процесі переробки алюмінієвої руди на алюміній. Викиди фтору падали на пасовиська, і тварини поїдаючи забруднений фураж отруювалися. Важливо, щоб алюмінієві заводи контролювали свої викиди так, щоб в них не було фтору. Історично, це було серйозною проблемою на Тихоокеанському Північному-заході США, неподалік від того місця, де я живу. Я впевнений, що такі проблеми існують ще десь. Алюмінієві заводи повинні очищати викиди своїх димарів, щоб у районі заводу не було проблем із здоров'ям.

Маленька кількість фтору в воді корисна дітям, у котрих ростуть зуби, оскільки доведено, що вода з фтором сприяє захисту від карієсу. Занадто багато фтору призводить до пом'якшення емалі та характерних коричневих плям у тих місцях зубів, де емаль пом'якшилася. Занадто багато фтору також може викликати проблему росту кісток.

Містечко Херефорд (розташоване у західній частині штату Техас) називають "містом без зубної болі" через природний рівень фтору в воді. На жаль, також можна побачити людей із флюорозом викликаним споживанням занадто великої кількості фтору. Насправді, коли ви бачите людей з флюорозом, можна закластися, що вони з Херефорду, штат Техас (особливо якщо вони розмовляють із техаським акцентом).

Сорок років тому свиням для боротьби з глистами на протязі декількох днів у раціон додавали фторид натрію. Він добре вбивав глистів, але також вбивав один процент свиней. Я не знаю, чи можна навіть зараз купити фторид натрію в наші "сучасні дні", коли людська нелюдяність все частіше виявляється один до одного. Пляшка фториду натрію вилита в міську систему водопостачання або в партію муки призначеної для випічки хліба, могла б знищити клієнтів.

Фосфорна кислота, на додачу до її поживної користі, понижує рН (піднімає кислотність) рідких кормів, що допомагає їх зберігати. Можна додати сірчану кислоту, щоб понизити рН та додати сірку, котра при згодовуванні сечовини необхідна для мікробів, щоб будувати мікробний протеїн. Але, оскільки сірчана кислота така сильна (набагато сильніша, ніж фосфорна) та представляє потенційну небезпеку для здоров'я тих, хто мають з нею справу, її не використовують у рідких кормах. Вона також може роз'їдати обладнання для змішування кормів, таке як баки та дорогі вимірювальні прилади. Я це знаю з власного досвіду.

Щоб додати до рідких кормів жиророзчинні вітаміни А, D та Е, звичайно купують рідкі розчини цих вітамінів. Водорозчинні вітаміни (В комплекс) не додають до рідких кормів, оскільки мікроби в рубці можуть виробляти їх. Жуйним не потрібне харчове джерело вітаміну С, ще одного водорозчинного вітаміну.

Розмовляючи про мікромінерали, кальцій не додають до рідких кормів, тому що він не розчиняється у рідинах. Звичайні інгредієнти, що використовуються у приготуванні рідких кормів також містять мало кальцію, тому тварина повинна отримувати кальцій з інших кормів. Для тварин, котрих годують раціонами з великим вмістом фуражів, споживання необхідної кількості кальцію звичайно не проблема. Фосфор потрапляє у корми з фосфорною кислотою, як ми це вже обговорювали. Сіль хлориду натрію звичайно не додають у рідкі корми, оскільки вона корозійна, може осідати якщо недостатньо води, щоб тримати її у вигляді розчину, і її легко можна знайти в дешевих джерелах кормів. Оскільки меляса містить багато калію - рідкі корми також містять багато калію. Жуйним необхідна сірка для виробництва мікробного протеїну (деякі необхідні амінокислоти, такі як метіонін і цистин містять сірку) з не-протеїнового азоту. Її можна додати з сірчаною кислотою, як ми це вже обговорювали, або з додаванням до кормів сульфату амонію (що понизить довільне споживання кормів.) Деякі сульфати надходять, коли використовуються мікромінерали у формі сульфатів. Важливо слідкувати за рівнем сірки в інших компонентах. Різниця між правильним та надлишковим вмістом сірки досить мала, тому потрібно суворо контролювати додавання сірки в корми, інакше функція рубця може бути серйозно порушена, а кислотно-лужний баланс змінений негативно. Магній можна додавати до рідких кормів, але звичайно він поступає з нерідких носіїв. При розкішній траві на пасовиську, особливо якщо рівень калію на пасовиську високий через надмірне удобрення гноєм, може виявитися необхідним додавати магній у раціон жуйних, щоб запобігти трав'яній тетанії. Це може бути справжньою проблемою, оскільки коли тварина на розкішному пасовиську, вона менше споживає рідких кормів, а додавання магнію до рідких кормів ще більше понижує споживання. Як ми говорили раніше, худобі, котра весною годується на пасовиську потрібно давати сухі мінеральні добавки з високим вмістом магнію, перед тим як наступить проблема нестачі магнію.

Звичайно до рідких кормів додають мікромінерали: залізо (хоча залізо є в необхідних кількостях у більшості компонентів і особливо в фуражах, котрі споживаються жуйними), марганець, мідь, цинк, селен, йод та кобальт. Ці мікромінерали (крім йоду) слід додавати у вигляді сульфатів (а не оксидів чи карбонатів), оскільки сульфати мікромінералів на відміну від карбонатів та оксидів, добре розчиняються в рідинах. Потрібно контролювати споживання селену, оскільки у великих кількостях він токсичний. Це дуже важливий елемент, коли його згодовують у маленьких кількостях (до 0,3 мільйонних часток усього раціону.)

Оскільки меляса основний компонент рідких кормів, нам потрібно знати її властивості. Густота меляси вимірюється колбою з лінійкою вгорі (називається гігрометр). Його опускають у циліндр, що містить мелясу. Дивляться на покази лінійки на рівні меляси. Їх записують як градуси "брікс". Тростинна меляса відразу після переробки цукрової тростини буде мати густину 86 градусів брікс, що занадто густо, для того, щоб її легко було використовувати.

Меляса для кормової промисловості стандартизована і постачальник додає води, щоб розчинити її до 79,5 градусів брікс. При такому рівні брікс бурякова меляса буде містити 78,5% сухої речовини, а тростинна меляса - 73,5% сухої речовини. Багатьох дивує такий високий процент сухої речовини меляси, особливо якщо порівняти, що зерно кукурудзи при зборі урожаю містить приблизно 80% сухої речовини. Кукурудзу, а також інші зернові й органічний матеріал необхідно висушувати до 88-90% сухої речовини, щоб вони не запліснявіли й не бродили під час зберігання. Кукурудзяний силос містить приблизно 30% сухої речовини, отож ви можете підняти суху речовину кукурудзяного силосу додавши до нього мелясу.

Бурякова меляса звичайно містить понад 50% цукру, а тростинна меляса - приблизно 48%. Бурякова меляса містить більше сирого протеїну (7 - 8%), ніж тростинна меляса (приблизно 3%). Цей протеїн може містити досить багато не-протеїнового азоту у вигляді нітратів. Рівень попелу в буряковій мелясі приблизно 10,5%, а в тростинній патоці - приблизно 8%. Ось звичайні властивості меляси, але перед тим як розробляти рідкі корми в Україні, потрібно зробити повний аналіз меляси на поживні речовини, оскільки вони можуть трохи відрізнятися через різні технології переробки.

ВИРОБНИЦТВО

Рідкі корми звичайно змішують струменями стисненого повітря, котре подається до дна бака для змішування. Бак для змішування може бути вертикальним - схожим на великий паливний бак (3-5 метрів у діаметрі, та 10 метрів або більше у висоту) з великою кількістю труб для повітря прироблених до його дна. Маленькі дірки у повітряних трубах повинні бути спрямовані до дна бака. Потрібно використовувати високооб'ємний компресор низького тиску, щоб забезпечити достатній рух повітря для перемішування. Усі труби для повітря та інгредієнтів повинні бути прироблені до дна бака, а не до верху. Рекомендується змішувати годину або дві, але отриману суміш потрібно перевіряти, чи достатньо вона перемішалася.

Можна до дна баку приробити прозору пластикову трубку та підняти її до верху баку. Рідина в пластиковій трубці буде на такому ж рівні, як і рідина в баці, тому легко буде визначити рівень матеріалу в баці просто подивившись на цю трубку. Пластикова трубка повинна бути добре захищеною, бо якщо вона зламається, вміст баку повільно витече.

У трубах від компресора до баку повинен бути односторонній клапан (або декілька клапанів), щоб коли компресор вимкнений, рідкі корми не затікали у нього. Цукор в сировині для рідких кормів буде роз'їдати компресор і виведе його з ладу, точнісінько так само якби ви додали цукор у паливний бак автомобіля.

Якщо для рідких компонентів використовується декілька баків, завжди існує небезпека, що рідина з повного баку потече у порожній, якщо між ними існує постійне з'єднання через труби, а краник ламається або ненароком його залишають відкритим. Таких випадковостей буває менше, коли баки для зберігання та змішування з'єднані гнучкими переносними шлангами, котрі з'єднують їх тільки під час фаз змішування або передачі, а не постійною мережею труб, котрими баки увесь час з'єднані.

Перед додаванням сечовини до рідких кормів, її потрібно розчиняти у воді. Це збільшує вірогідність, що вона розчиниться та добре перемішається з рідкими кормами. Не можна додавати прямо до кормів суху сечовину. Температура впливає на розчинність сечовини, тому в холодних умовах у розчин можна додавати менше сечовини. Якщо розчин сечовини замерзає у баці або системі накачки, потрібно використовувати тепло, щоб він знову почав текти. Це може бути досить неприємно, коли рідкі корми та інгредієнти змішуються та переміщаються, тому потрібно звертати особливу увагу на концентрацію і температуру розчину сечовини, щоб запобігти його замерзанню. Не слід змішувати сечовину з занадто великою кількістю води, оскільки це розчинить суху речовину та рівні цукру рідких кормів, але й не можна допустити замерзання сечовини в трубах. Існують таблиці, в котрих вказані розчинність сечовини при різних концентраціях води та при різних температурах. Знаючи концентрацію сечовини у розчині, можна додати правильну кількість розчину сечовини до рідких кормів, щоб задовольнити потреби в протеїні.

Ймовірно, можливо купити розчин сечовини в місцевих постачальників. Переконайтеся, що це розчин сечовини, а не аміаку. Якщо розчин сечовини потрібно змішувати на місці додаванням сечовини до води, для цього знадобиться трохи теплої води (тому необхідне джерело гарячої води) до котрої додають суху сечовину та вимішують повітряним перемішуванням. На розчинення сечовини у воді потрібна енергія, і в той час як сечовина розчиняється - розчин буде вистигати, тому необхідний зовнішній обігрівач - або триваліший період часу, щоб дозволити сечовині вступити в розчин. Звичайно, важче розчинити сечовину в воді в холодну погоду, ніж у теплу погоду.

Фосфорну кислоту можна закачувати в суміш, але важливо використовувати кислотостійкий вимірювальний прилад, інакше він розплавиться. Після перекачування шланги слід промити мелясою.

Вітаміни та мікромінерали потрібно додавати в рідкі корми через насос або стиснене повітря після того як їх виміряли та розчинили рідиною.

Слід пам'ятати, що якщо бак для змішування не підвішений до ваги, так щоб можна було реєструвати зміни ваги, ми змішуємо рідкі корми на основі об'єму, а не ваги, через вимірювальний пристрій, котрий вимірює тільки об'єм. Тому важливо знати густину різних рідких інгредієнтів, і щоб вона була зафіксована у потрібній системі мір. Наприклад: галон розчину сечовини важить приблизно 13 фунтів, а галон фосфорної кислоти може важити 13-16 фунтів. Очевидно, що з такими коливаннями серед інгредієнтів, потрібно визначати густину кожного рідкого інгредієнту, оскільки вимірювальний пристрій може вимірювати об'єм, а не вагу. Потрібно змішувати не одинакові об'єми цих інгредієнтів, а конкретну вагу. Також очевидно, що відро рідкого корму (галон звичайно важить 11-12 фунтів) буде важити набагато більше, ніж схоже відро води (галон - 8,8 фунтів) або молока (галон - 8,6 фунтів) або бензину (галон - приблизно 7,6 фунтів.)

Також очевидно, що цукрову мелясу з цукрового заводу потрібно стандартизувати до відомого рівня брікс, сухої речовини, вмісту цукру і сирого протеїну, так - щоб ми знали, що ми змішуємо, включаючи густину (фунтів на галон), щоб знати як підраховувати вагу об'єму, котрий фіксується в баці для змішування.

Бак для змішування потрібно продувати перед кожним новим завантаженням рідких кормів, щоб переконатися, що всі інгредієнти змішуються однорідно і не утворили осад після попереднього змішування.

ДОСТАВКА ТА ЗГОДОВУВАННЯ

Якщо всі рідкі корми будуть зберігатися у замовника у великій цистерні, їх можна йому привозити вантажівками у великих цистернах, котрі звичайно використовуються для доставки та відкачування меляси, рослинних олій тощо. (Не можна використовувати старі цистерни для пального для зберігання або перевезення, оскільки в їх стінках може бути свинець, котрий кислотами кормів розчиниться та потрапить у корми.) Щоб визначити скільки продукту привезено, вантажівку для перевезень рідких кормів слід зважувати або (1) перед наповненням і тоді після завантаження або (2) коли вона повна, а тоді після розвантаження, щоб визначити кількість привезеного продукту.

Рідкі корми з головного баку можна змішувати з іншими інгредієнтами раціону або ними можна зверху поливати фураж та/або корми, де вони зможуть з'їстися худобою. Це найдешевший і найлегший спосіб згодовувати рідкі корми тваринам, котрих годують сухими кормами та/або приготовленими фуражами. За таких умов, кількість рідких кормів що згодовуються можна ретельно контролювати. Коли для згодовування рідкі корми змішують із іншими кормами - при складанні їх не потрібно враховувати скільки тварини з'їдять довільно, що робить складання кормів гнучкішим. Якщо один клієнт замовляє великі партії рідких кормів, то можливо складати та змішувати рідкі корми на замовлення - котрі збалансують решту інгредієнтів, що згодовуються в господарстві клієнта.

Якщо тварини отримують їжу тільки з пасовиська без додавання сухих кормів, тоді найкраще давати їм рідкі корми із спеціальної годівнички, з котрої вони можуть їх їсти стільки, скільки захочуть; хоча це трохи складніше й дорожче. Також, тоді важливо так розробляти корми, щоб довільно споживалась правильна кількість.

Якщо рідкі корми привозять клієнтам у маленьких об'ємах, необхідна вантажівка із шлангами, котрі можна простягнути до баків. Необхідно, щоб на вантажівці був лічильник, котрий може виміряти кількість привезених кормів (і, звичайно ж, насос). Лічильник повинен бути налаштований, щоб фіксувати вантаж кормів, і порівнювати їх із фактичною вагою кормів на вантажівці, котра вимірюється, коли вантажівка завантажується, і після того, як вона розвантажується. При доставці кормів потрібно вагу одиниці об'єму помножити на покази лічильника, щоб визначити вагу доставленого продукту.

Краще, коли вимірювальні прилади показують об'єм, ніж перелаштовувати їх на вимірювання ваги, щоб коли склад рідких кормів зміниться, а значить зміниться густина, у клієнта не буде скарг, що в рахунку вказана інша вага, ніж показує вбудований лічильник, котрий вимірює вагу, а не об'єм. (Лічильник, звичайно, вимірює тільки об'єм, але, знаючи густину, можна його налаштувати так, що він буде показувати вагу. Коли його покази ваги потрібно буде підправляти, клієнту це може видатися дивним.)

Якщо тваринам буде створюватися довільний доступ до рідких кормів, то потрібно виготовляти спеціальні годівнички для цього. Бажано, щоб годівнички продавалися скотарям, а не здавалися напрокат, хоча можуть бути й договори про довготермінову оренду.

Виготовлення та постачання годівничок для рідких кормів може стати цілком новою галуззю. Вона дуже добре розвинута в США. В них не дуже складна конструкція - це в основному коробка розміром як стіл. У плоскій кришці в кожному куті є по отвору через котрий верхня частина колеса може обертатися. Колесо звичайно виготовлене з пластмаси із пластмасовими спицями, що з'єднують плоску поверхню (приблизно три дюйми в ширину перпендикулярно до спиць, поверхня обідка дуже тонка) з віссю. Вісь прикріпляється пластиковими тримачами до кришки баку. Колесо на дюйм не дістає дна бака. Коли тварина лиже колесо, воно обертається та виносить рідкі корми, поки бак не опустіє. Кришку годівнички звичайно виготовляють із металу, навколо отворів для кормів є невеликі фланці, щоб вода не стікала з кришки в годівничку; також через кришку проходять діагонально з кута в кут два гребені, котрі також спрямовують воду стікати з годівнички. Вгорі навколо баку йде фланець, котрий спрямовує воду стікати з баку, а не в бак.

Годівничка повинна стояти на полозах, до неї повинні бути прилаштовані гаки, до котрих можна причепити ланцюг, щоб її можна було легко пересувати трактором або кіньми. Вона повинна перебувати в сухому місці, тому що якщо земля волога, худоба що товпиться навколо може створити багато грязюки. Якщо земля волога та багато тварин рухаються навколо - годівничка може в кінці кінців залишитися на сухому острівці оточеному болотом. Вона може перевернутися та зісковзнути в грязюку.

Щоб мікроорганізми рубця продовжували функціонувати, раціон для худоби повинен містити 11% сирого протеїну в сухій речовині. Для швидкого нагулу та високого виробництва молока потрібно більше, ніж 11% сирого протеїну (у сухій речовині). Оскільки більшість сухих фуражів (не-бобових) містять менше ніж 11% сирого протеїну, тварини, що годуються такими раціонами страждають від нестачі протеїну, якщо їм не давати протеїнових добавок. В таких умовах споживання кормів понизиться, тому що мікроорганізми рубця не можуть їх правильно переробляти, і стан тварин погіршиться. Тут на допомогу прийдуть рідкі корми, котрі містять додатковий протеїн, завдяки котрому тварини збільшать довільне споживання сухих фуражів з недостатнім вмістом протеїну. Звичайно ж, стан тварин покращиться.

Якщо ваша худоба зимою та восени годується тільки на пасовиську без добавок - споживання трави та стан тварин погіршиться. Якщо ви будете згодовувати рідкі корми та порівнювати кількість переробленого на пасовиську фуражу на противагу споживанню рідких кормів, то стане очевидно, що рідкі корми допомагають тваринам збирати більше сухого фуражу. При цьому тварини будуть швидше рости. Чим вища якість рідкого корму, тим помітніші будуть покращення споживання фуражу на пасовиську та стану тварини. Згодовування рідких кормів підвищить споживання та використання сухого фуражу з пасовиська, котрий у протилежному випадку не споживався б, що робить застосування рідких кормів особливо вигідним.

Тварини довільно споживають більше низькоякісних рідких кормів, ніж високоякісних, тим самим автоматично пристосовуючи кількість спожитих добавок, щоб збалансувати фураж на поживні речовини. Завдяки цьому легше підтримувати хороший стан тварин на пасовиську. Оскільки кормова цінність кормів з пасовиська змінюється через дощі, спеку тощо - необмежений доступ худоби до рідких кормів допомагає їй весь час бути у чудовій формі.

НА ЗАВЕРШЕННЯ

У ваговому співвідношенні рідкі корми складають тільки незначну частину повного щоденного раціону для жуйних тварин, але вони містять значну частину протеїнів, вітамінів, мінералів, а також трохи енергії всього раціону. Рідкі корми потрібно розглядати як добавки до решти раціону. Якщо їх правильно розробити (або, хоча б, розробити їх так, як я хотів би), вони будуть містити всі додаткові вітаміни та мікромінерали. Якщо все ще потрібні додаткові макроелементи, їх можна згодовувати як додаткову суху добавку.

Якщо врахувати якість фуражу, котрим в Україні відгодовують більшість молочних і м'ясних корів, рідкі корми можуть бути прекрасним носієм поживних речовин, і їх можна використовувати, щоб збільшити довільне споживання низькоякісних фуражів. Вони й економні та зручні. З їх допомогою можна покращити стан тварин і прибутковість годівлі жуйних.

Рідкі корми - хороше застосування буряковій мелясі. Вони - новий продукт для компаній з виробництва кормів, котрий ті зможуть продавати та постачати на замовлення. За допомогою рідких кормів скотарі можуть економно та ефективно забезпечити своїх тварин поживними речовинами.

Якщо попросите, я із задоволенням розроблю рідкі корми. Мені потрібно б було знати хімічний (поживний) аналіз доступних інгредієнтів, щоб ми могли скласти рідкі корми, котрі якнайкраще збалансують раціони. Також важливо знати, що ще потрібно згодовувати (додавати) до рідких кормів, щоб стан тварин був хорошим, і скотарі були задоволені. Пам'ятайте, що клієнт хоче купувати нагул ваги та виробництво молока, а не корми. У бізнесі головне допомагати клієнту досягати своїх цілей.

Рой Чейпін, Доктор наук США у складанні раціонів
Волонтер для Програми Land O'Lakes "Фермер Фермеру"

Домашня адреса: 11145 Chapin Lane, Amity, Oregon 97101 USA
Домашній телефон: 503-835-7317
Факс: 503-835-3333
E-mail: <roychapin@onlinemac.com>

 
© Roy Chapin, 2018
  Домашня  Пошук по сайту  Резюме  Праці Наверх